Фіброміалгія (фіброміалгічний синдром, ФМС) – це захворювання, що характеризується мультилокальним тривалим болем, що супроводжується втомою, розладами сну та концентрації, розладами настрою. Точна причина фіброміалгії залишається невідомою – підозрюють, що факторами, які викликають її, можуть бути аномальні концентрації певних хімічних речовин у мозку (наприклад, серотоніну) і зміна способу, яким мозок обробляє больові подразники – тобто центральна сенсибілізація, тобто надмірна збудливість больових рецепторів в спинному і головному мозку.

Хоча це досить поширене захворювання, яке зустрічається приблизно у 2-5% населення (частіше у жінок, ніж у чоловіків), його діагностика часто встановлюється із запізненням, а середній час діагностики пацієнта з фіброміалгією становить понад 2 роки. Лише в 1990-х роках фіброміалгія була визнана окремою формою захворювання (код за МКБ-10: M79.7). Протягом багатьох років це вважалося «діагнозом виключення», тобто пацієнти, які повідомляли про його симптоми, проходили комплексну діагностику, і лише тоді, коли не було виявлено жодних відхилень, які могли б пояснити описані скарги, діагноз ФМС надавався перевагу.

Пацієнти з фіброміалгією часто перевантажені як хронічними симптомами захворювання, так і численними безрезультатними контактами з системою охорони здоров’я. Хоча це не загрозливий для життя стан, він призводить до значного зниження його якості та перешкоджає повсякденному функціонуванню.

Лікування фіброміалгії базується на зборі детального анамнезу та оцінці відповідності критеріям діагностики захворювання, а також проведенні основної диференціальної діагностики. Лікування включає фармакотерапію (включаючи знеболюючі засоби, антидепресанти), терапевтичні процедури (психотерапія, техніки релаксації) та фізіотерапію (включаючи аеробні вправи, силові вправи).

Доктор Агнєшка Суровєц